"Мрії мають здатність збуватися", –  впевнена  власниця лавандового поля. Її історія – яскраве підтвердження цих слів. Попросила співрозмовницю розповісти  про себе.

- Мене звати Олена Клюйник, мені 29 років. Виховую прекрасного сина і разом із ним займаюся улюбленою справою – своїм лавандовим полем. Це місце, яке стало для мене не просто бізнесом, а справжньою частиною життя.

- Як у вас взагалі з'явилася ідея створити лавандове поле?

- П'ять років тому, вкладаючи маленького сина на обідній сон, я випадково натрапила на відео у Facebook. На ньому показували лавандове поле, і хлопець говорив: "Зараз ми знаходимося на моєму лавандовому полі". Як тільки я почула ці слова, у мене всередині щось клацнуло. Я чітко зрозуміла: у мене також має бути своє лавандове поле.

- Чому саме лаванда?

- Чомусь саме вона мені полюбилася. Хоча раніше я ніколи особливо не звертала на неї уваги. Просто одного дня лаванда увійшла в моє серце і залиши-лася там назавжди.

- Пам'ятаєте момент, коли вирішили: "Все, буду це робити"?

- Так. Уже в ту мить, коли вклала дитину і почула згадані слова з відео, вже знала: буду це робити. Рішення прийшло миттєво і дуже чітко.

- Чи було страшно починати?

- Страшно чомусь не було взагалі. Напевно, саме тому я не зійшла з дороги, не залишила цю справу і маю те, що маю зараз.

- З якими труднощами ви зіткнулася на самому початку?

- Найбільші труднощі були пов'язані з маленькою дитиною. Була змушена залишати сина на маму. І постійно відчувала брак часу – його завжди було мало.

- Як довго ви працювали над тим, щоб поле стало таким, яким воно є зараз?

- Працювала не надто довго. Думки якось самі лізли в голову. Не було жодного дня, щоб я перед сном не малювала собі картину свого майбутнього поля. Воно жило в моїй уяві ще до того, як з'явилося в натурі.

- Що для вас було найважчим у процесі?

- Чесно кажучи, важко виділити щось одне. Усе було 
 частиною великого шляху – і фізична робота, і організаційні моменти, і внутрішні сумніви. Але найбільше сил забирало поєднання материнства і будівництва мрії.

- Як люди дізналися про ваше поле?

- Спрацювало сарафанне радіо – один одному передавали. А ще дуже допомогли соціальні мережі.

- Які люди найчастіше приїжджають до вас на фотосесії?

- Найчастіше це сім'ї з дітьми. Вони приїжджають за атмосферою, за спокоєм і за красивими спогадами.

- Чи є якась історія відвідувачів, яка вам найбільше запам'яталася?

-Так. Хлопці робили пропозиції своїм дівчатам просто серед лаванди. Пари дізнавалися про стать майбутньої дитинки. Я завжди стараюся хоч чимось допомогти – мінімально, але щиро. І дуже радію за кожного, хто переживає тут свої важливі моменти.

- Твій чоловік зараз захищає Україну. Наскільки складно морально розвивати власну справу в таких умовах?

- Сьогодні багато сімей роз-ділені відстанню, і наша – не виняток. Мій чоловік зараз там, де гаряче, захищає наше право на майбутнє. Раніше він дуже багато мені допомагав. Зараз, звісно, морально важче. Але я продовжую, бо розумію, заради чого ми все це робимо.

- Чи були моменти, коли хотілося все припинити?

- За ці роки такого бажання не було. Важче лише зараз, бо попри поле я маю ще іншу роботу, і іноді важко все це поєднувати. Але моя спритність бере верх, і з Божою допомогою мені все вдається.

- Що найбільше мотивує  рухатися далі?

- Це неймовірне відчуття, коли сплячі кущі, які просинаються після зими, перетворюються на квітуче фіолетове море, створене твоїми руками. Кожного разу, коли бачу це, розумію – воно того варте.

- Які плани маєте на розвиток поля?

- Ідей і планів на майбутнє дуже багато. Хочеться розвиватися далі, робити поле ще красивішим і зручнішим для гостей.

- Чи хотіли б ви додати ще якісь локації або розваги для гостей?

- Так, у мене є багато задумів щодо додаткових локацій і можливостей для відвідувачів. Хочеться, щоб кожен, хто приїжджає, отримував ще більше емоцій і спогадів.

- Як змінилося ваше життя після відкриття поля?

- Воно наповнилося новим сенсом. З'явилося місце, яке я створюю своїми руками, і люди, які приїжджають сюди за радістю. Це змінило і мене, і мій погляд на можливості.

- Про що ви зараз найбільше мрієте?

- Цю мрію поділяють мільйони українців. Я мрію про спокій, безпеку і повернення рідних додому. Цей біль і ця надія об'єднують кожного з нас.

- Що б ви порадили людям, які хочуть почати власну справу, але бояться?

- Я б порадила ніколи не зупинятися, коли ви чогось дуже сильно хочете. Не бійтеся мріяти, адже мрії мають здатність збуватися. Головне – зробити перший крок, і не здаватися.