Стільки людей, як 14 червня, останнім часом у церкві Воскресіння Господнього УГКЦ с.Корналовичі було, мабуть, лише минулого року – у день відзначення 200-річчя храму за участю єпископа Самбірської єпархії УГКЦ Ярослава Приріза.

До першої сповіді і Святого Причастя приступило 17 дітей – другокласників та третьокласників місцевої школи.

Все виглядало урочисто і святково. Слід сказати, що попереднього року цієї події не відбувалося, тож вирішено було провести її цьогоріч.

Прибули не лише ті, хто вперше йшов до прийняття Святих Дарів, а цілими родинами. З кожною дитиною були ще й хрещені батьки. Дуже гарно прибраний храм з цієї урочистої нагоди, як і хлопчики – у вишитих білих сорочках та дівчатка –у гарних біленьких сукнях, привертали увагу присутніх. Багато хто згадував ці щасливі миті, коли його діти вперше причащались.

Щороку це свято намагаються доповнити новими важливими елементами; крім фото, кожна дитина отримала пам’ятки про Перше Причастя.

Був виступ, як наголосить у вітальному слові отець-декан Григорій Жук, тих, хто вже розуміє, що є добре, а що – погане. Діти у такому віці вже свідомо сприймають те, що відбувається.

Загалом повчальною і для дорослих була проповідь настоятеля храму. У ній прозвучало: Святе Причастя – пожива для душі. Учні повірили словам Спасителя і пішли за Ним. Так і кожному з нас потрібно їх наслідувати у вірі, бо Ісус Христос, кров Якого пролилася на Голгофі, не задля Себе  її проливав, а щоб кожен мав життя вічне  і на Божий суд не приходив. Якщо не буде  кому давати Тіла і крові Христових  у вигляді  хліба й вина  – не буде життя.  

 Євхаристія завжди у пошані. У кивоті постійно є Святі Тайни на певний момент, і ми віддаємо Їм честь, що там – Живий  Ісус Христос.

 Кожна  людина запрошена на гостину –  до храму, де має можливість приймати Святе Причастя. Господь хоче направити усіх нас на життя у вірі, правді, благочесті. У Євангеліє від Іоана 6:35-40 читаємо:

Ісус відповів: "Я і є той хліб, що дарує життя. Хто до Мене приходить, ніколи не буде голодний, хто ві-рить у Мене, той ніколи не буде спраглий. Я й раніше казав вам, що бачите ви Мене, але й досі не вірите. Кожен прийде до Мене, кого Отець Мій дасть Мені, і Я ніколи не прожену того, хто прийде до Мене. Бо Я зійшов з небес не для того, щоб чинити те, що Мені Самому хочеться, а щоб виконати волю Господа, Який послав Мене. Ось Його воля: щоб Я не розгубив нічого з даного Мені Богом, щоб повернув усіх до життя в останній день. Саме така воля Отця Мого: щоб кожен, хто побачить Сина і повірить у Нього, мав вічне життя. І Я воскрешу того в останній день".

 Підготувала дітей до Першого Причастя катехитка Іванна Масинець. Діти слухалися її. Очевидним було її переживання і турбота, аби все пройшло на найвищому рівні. Головне ж: запам’ятали на усе життя цей день перебування з рідними та близькими у храмі, де відбулося також освячення віночків, що проводиться у день свята Божого Тіла (Пресвятої Євхаристії). Цього року головні урочистості  та обряди освячення пройшли 11 та 14 червня.

 Знаєте, що ще приємно  вразило, як після дітей приступали молоді батьки до Святого Причастя: мати з маленькою дитиною на руках, батько з синочком, який навіть розплакався, а ще з гордо піднятою головою, очевидно, чотирирічний хлопчик ступав з якоюсь особливою важністю. Сам священник приємно був вражений  рівнем самовладання, даючи йому Євхаристію.

Як добре, що маємо таких дітей – наступні покоління, бо ж вони – майбутнє України – горде, відповідальне, християнське.