Любові і милосердя потребує не лише кожен з нас, а й брати наші менші – домашні улюбленці і загалом тваринний світ. Доброю репутацією, як фахівець, і просто людина, користується директор ветеринарної клініки у Самборі Андрій Макар, якого запросила на розмову.

- Пане Андрію, відколи займаєтеся ветеринарною практикою?

- Ветеринарною практикою почав займатися ще під час навчання – на третьому курсі університету, на початку пандемії COVID-19. До університету навчався у ветеринарному коледжі, тому на той момент уже мав добру базу й вирішив не обмежуватися лише теорією, а почати працювати з тваринами на практиці.

- Маєте вже власну клініку?

-Так. На сьогодні маю дві власні ветеринарні клініки "Пухнастик" – у Самборі та Рудках. При них також працюють зоомагазини, тому намагаємося комплексно забезпечувати все необхідне для здоров'я та догляду за тваринами.

- Хтось у вашій родині був ветеринаром до вас?

- У нашій родині вже був ветеринарний лікар – рідний брат моєї мами, мій дядько. Тож професія ветеринара була мені знайома ще з дитинства.

- Чому  обрали саме цей фах? 

- Ще з дитинства мені було цікаво спостерігати за тваринами – за їхньою поведінкою, звичками, за тим, як вони живуть і взаємодіють із навколишнім світом. Міг довго спостерігати, як кішка кудись видирається чи як собака справляється з твердою кісткою. Напевно, саме з цієї дитячої цікавості все й почалося.

Після 9 класу вступив до Вишнянського коледжу на спеціальність "Ветеринарна медицина". За чотири роки навчання зрозумів, що справді хочу розвиватися саме в цьому напрямку, тому продовжив освіту у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького на державній формі навчання.

Навчання припало на період пандемії COVID-19, тому частину останнього курсу довелося завершувати дистанційно. Водночас саме в цей період я вже почав активно займатися ветеринарною практикою – теоретичне навчання поступово перейшло в реальну роботу з тваринами.

- Чи складно бути ветеринарним лікарем?

- Однозначно. Ветеринарія – складна професія. Особливо в невеликих містах, де ветеринарний лікар найчастіше є лікарем загальної практики. Ти не можеш знати лише хірургію чи терапію – мусиш орієнтуватися в терапії, хірургії, акушерстві, діагностиці, зокрема УЗД. Тому добрий ветеринар навчається фактично все життя: читає професійну літературу, опановує нові методи діагностики й лікування.

Однією з найбільших складнощів професії є емоційне та професійне вигорання. Ми працюємо не лише з тваринами, а й з їхніми власниками, часто стикаємося з важкими пацієнтами та ситуаціями, коли можливості лікування обмежені фінансовими обставинами  родини. Іноді ти знаєш, як можна допомогти тварині, але не завжди маєш можливість реалізувати все необхідне лікування. Саме такі випадки морально найважчі.

- Коли і яку саме провели першу операцію?

- Мій перший досвід у хірургії був у 2019 році. Саме тоді я самостійно провів  першу операцію – кастрацію кота. З цього й розпочався мій практичний досвід у ветеринарній хірургії.

- Лікуєте лише домашніх тварин чи доводиться працювати й з іншими?

- Доводиться працювати з різними  тваринами, але основний напрям моєї практики – домашні улюбленці, насамперед коти та собаки. Водночас звертаються і з сільськогосподарськими тваринами – козами, великою рогатою худобою, свинями. А серед найбільш незвичних пацієнтів нещодавно був навіть страус. Тому у ветеринарній практиці ніколи не знаєш, хто стане твоїм наступним пацієнтом.

- З якими найважчими травмами чи випадками до вас потрапляли тварини?

- Найважчими для мене є не стільки конкретні травми, скільки випадки з тяжким ступенем ураження організму. Особливо складно працювати з котами, які мають вірусний імунодефіцит або лейкоз. Це захворювання неможливо повністю вилікувати, тому наше завдання – підтримати тварину, покращити якість її життя та, наскільки це можливо, продовжити його. Мабуть, саме такі випадки є одними з найважчих і професійно, і морально.

- Скільки провели складних операцій? 

- Точну кількість складних операцій назвати важко, адже складність втручання визначається не лише самою операцією. Велике значення мають  вік тварини, її загальний стан, супутні захворювання та ступінь розвитку патологічного процесу.

Навіть звична кастрація чи стерилізація потребує повного контролю, адже кожен організм може по-різному відреагувати на втручання та анестезію. Тому для мене не існує поняття "проста операція" – до кожного пацієнта потрібно ставитися відповідально й бути готовим  до  можливих  ускладнень.

- Чи важко виходжувати тварин після травм?

- Сама операція – це лише частина шляху до одужання. Я б сказав, що успішно проведене хірургічне втручання – це приблизно 30% результату, а решта залежить від післяопераційного догляду та реабілітації.

Дуже важливо обмежувати активність  тварини, чітко виконувати призначення лікаря та дотримуватися всіх рекомендацій. Тому успіх лікування значною мірою залежить і від відповідальності власника тварини.

- Чи спостерігається сезонність певних захворювань у тварин? Які є характерні для нашого регіону?

- Певна сезонність спостерігається. Навесні та восени нерідко загострюються хронічні захворювання. Також у цей період  особливо актуальними є хвороби, що передаються кліщами. Зокрема, у собак часто діагностуємо бабезіоз – паразитарне захворювання крові, яке передається через укус інфікованого кліща.

Окремо важливим для нашого регіону залишається питання сказу, адже домашні тварини можуть контактувати з дикими тваринами. Тому постійно наголошую власникам: регулярна вакцинація від сказу та своєчасна обробка від кліщів – це не формальність, а важлива профілактика небезпечних захворювань.

- Ви ще й займаєтесь викладацькою роботою. Як усе поєднуєте?

 -Поєднувати викладацьку роботу з ветеринарною практикою насправді досить важко. У навчальні дні перша половина дня проходить у коледжі із студентами, а після обіду я одразу їду до клініки й  продовжую  роботу вже як практикуючий ветеринарний лікар. Фактично виходить подвійний робочий день, і такий темп, звичайно, виснажує.

Водночас відмовлятися від викладання не хочеться.  Для  мене важливо передавати молодим спеціалістам не лише теоретичні знання, а й те, з чим я щодня стикаюся на практиці. Тому, попри навантаження, намагаюся поєднувати ці два напрями.

- Яке маєте хобі?

- Найбільше люблю риболовлю, збирання грибів та активний відпочинок. Це те, що допомагає мені переключитися й відпочити від роботи. Щоправда, через роботу в клініках і викладання вільного часу залишається небагато, тому не завжди вдається знайти для цього місце у своєму графіку. Але коли така можливість з'являється, намагаюся використати її для відпочинку та часу з близькими.

- Яку із тварин ви порадили  б з огляду на простий догляд за нею, тримати у квартирі або приватному будинку?

- Насправді утримання тварини – це не стільки про простоту, скільки про відповідальність. Заводячи домашнього улюбленця, людина повинна розуміти, що це не іграшка і не річ, яку можна "поставити на паузу", коли немає часу чи бажання. Тварина щодня потребує уваги, належного догляду, годування, профілактики захворювань, а за потреби – лікування.

Тому я б не радив обирати тварину лише за принципом "за ким простіше доглядати". Насамперед потрібно оцінити свій спосіб  життя, кількість вільного часу, умови проживання та фінансові можливості. Наприклад, собака потребує регулярних прогулянок, активності та значно більше залученості власника. Кіт може бути більш самостійним у побуті, однак так само потребує відповідального догляду та ветеринарного супроводу.

Найкраща тварина – не та, з якою найменше клопоту, а та, потреби якої ви готові забезпечувати протягом усього її життя.

- Додайте від себе те, що вважаєте за потрібне.

- Я завжди говорю власникам тварин: найкраще лікування – це профілактика. Набагато легше вчасно попередити захворювання або виявити проблему на ранній стадії, ніж потім боротися з її наслідками.

Тому раджу не звертатися до ветеринара лише тоді, коли тварині вже погано.  Знайдіть  для свого улюбленця лікаря, якому довіряєте, – так само, як обираєте сімейного лікаря для себе. Регулярні огляди, вакцинація, обробки від паразитів та своєчасна діагностика можуть попередити багато серйозних проблем.